Земля обітована

Чого бояться фермери і що обіцяє влада в ході аграрної реформи.

У столичному конгрес-холі Парковий сновигають люди із зеленими значками на грудях. Вони, як і всі навколо, чекають важливого спікера — Володимира Зеленського. Тільки цього разу зелені значки нічого доброго «зеленому» президенту України не віщують. Вони провісники гарячої сутички, суть якої виведена на самих значках: Ні продажу землі іноземцям.

І ось на сцену піднімається Зеленський. Він відкриває конференцію Земля як фактор розвитку українського села. Над головами злітають айфони і небюджетні самсунги. Промову президента знімають найзацікавленіші — внутрішні та зовнішні інвестори, топи великих агрохолдингів, власники крихітних ферм і дрібні пайовики.

«Купувати чи продавати землю зможуть тільки українські громадяни й українські компанії, — зриває перші оплески президент. — Розмови про китайців, арабів чи про інопланетян, які вивезуть нашу землю вагонами, — це маячня».

Одразу з’ясовується, що іноземці отримують можливість купувати ріллю, зареєструвавши юридичну особу в Україні. Лілія Бортич, директорка сільгоспкомпанії Югро в Чернівецькій області й учасниця правління Аграрного союзу України (АСУ), вважає цю поступку вкрай несправедливою, оскільки вона ставить зубожіле фермерство у нерівні умови із безмежним закордонним капіталом. «Класичний приклад — [агрохолдинг] Мрія, — каже вона. — В арабських власників Мрії необмежений ресурс для купівлі землі».

Саме так, реагують в уряді, необмежений. І називають конкретні цифри: вже у перший рік запуску ринок землі дасть ВВП додаткові 2% зростання. Аналітичний центр EasyBusiness прогнозує, що в такому разі протягом найближчого десятиліття український ВВП приросте додатковими $100 млрд. За цей же час гектар подорожчає вчетверо, до $5 тис., і таким чином обійде нинішню Угорщину ($4,8 тис./га), хоча і не дістанеться рівня Чехії ($7 тис./га).

«В Україні насправді є ринок землі, — натякає прем’єр-міністр Олексій Гончарук на тіньовий обіг ріллі. — Її купують і продають. Але чи отримує власник нормальні гроші за свій пай? Моя відповідь: ні».

Обережно, ринок відкривається

Не пізніше 31 грудня цьогоріч тривала на 18 років історія з нескінченним продовженням мораторію на запуск комерційного обігу ріллі піде в історію. У парламент зайшов урядовий законопроект, і якщо за нього проголосують у тому вигляді, в якому його подав Кабмін Гончарука, то з жовтня 2020 року в Україні відкриється повноцінний ринок землі.

Право власності на земельні ділянки зможуть мати тільки громадяни України, територіальні громади, держінституції та юрособи України. Іноземці й особи без громадянства можуть отримати ріллю у спадок, але в такому разі вони все одно зобов’язані протягом року її продати. В одних руках не має бути сконцентровано понад 15% ріллі на рівні області й 0,5% — на рівні країни.

Якщо врахувати, що в Україні 41,5 млн га сільгоспземель, це означає, що ніхто не може володіти безпосередньо і побічно більше ніж 200 тис. га. Як мінімум п’ять агрохолдингів України — Kernel, Landfarming, Агропросперіс, МХП, Астарта — не вписуються у цей норматив. «Не має бути великої концентрації земельної ділянки, щоб розвивалося дрібне фермерство», — пояснює Гончарук.

Хоча дрібні господарі не дуже й задоволені урядовою турботою. Точніше, багато хто з них просто розгніваний.

У центральному офісі компанії Агро-Регіон її гендиректорка Катерина Рибаченко посадила гостя із НВ перед великим монітором, щоб показати, який вигляд має земельний ринок України, якщо дивитися на нього з неба. Додаток Google Maps дає можливість побачити будь-яку точку планети, але НВ розглядає кукурудзяні поля холдингу в Київській області. Зелені соковиті стебла, доглянутий ґрунт. Посеред цієї ідилії бліда пляма прямокутної форми.

Торік власник цієї плями зважився віддати її в оренду Агро-Регіону. Одного року виявилося мало, щоб недоглянуту землю пайовика привести до норми. «Подивіться, — вказує Рибаченко на монітор. — Тут урожайність кукурудзи буде максимум 6 т із га, а тут — 10 т. Різниця на одному гектарі — приблизно $600. Поки цей шматочок дійде до такого ж стану, мине три роки».

Так керівник агропідприємства ілюструє очевидний факт: аби земля приносила дохід і водночас роками зберігала всі свої соки, потрібні великі капіталовкладення, сучасні технології і впевненість у післязавтрашньому дні. Все це значною мірою можливо з гарантованим правом володіння, а не хиткої оренди, як це відбувається в Україні.

Наскільки вона хитка, помітно на прикладі компанії Агро-Регіон, де чверть усіх договорів на оренду паїв укладені з власниками, вік яких понад 75 років. Пайовики не безсмертні. Внаслідок, із 460 кваліфікованих і високооплачуваних працівників Агро-Регіону приблизно 50 зайняті тільки спадковими справами. А сюди входить моніторинг земельних паїв, пошук спадкоємців, оформлення спадщини, судова тяганина тощо.

До того ж загалом у країні землі 1 млн пайовиків, котрі пішли з життя, так досі ніким і не затребувані. Приблизно 4 млн га в тіні ринку.

«У цьому зацікавлені оператори землі, які перебувають у тіні, і, відповідно, люди, які мають до неї доступ із боку держави», — робить висновок Рибаченко. Вона розповідає, що, за даними трейдерів, соняшнику в Україні виробляють на 40% більше, ніж декларують. Як правило, цей неврахований «надлишок» вирощують на таких спірних землях. Соняшник дає хороший фінансовий результат у перший же рік, але виснажує ґрунт. А якщо у землі немає власника, то кого це турбує.

Українські ґрунти виснажуються і внаслідок посухи, яка стрімко повзе із півдня на північ. Аби уникнути колапсу, треба терміново впроваджувати штучне зрошення.

Інвестиція в такий полив відбувається із розрахунку $2,5 тис./га. Тобто 10 тис. га — це $25 млн. І окупиться підприємство не раніше, ніж через 10 років.

«Цьогоріч була посуха в Чернігівській області, — наводить приклад Рибаченко. — Ми могли б там увімкнути полив, якби він там існував. Полив — найперша, найкраща інвестиція, яку можна зробити у свою землю».

До того ж Україна з огляду на свою бідність займається вирощуванням низькомаржинальних культур, та ще й із низькою врожайністю порівнюючи з європейськими сусідами. Європа, щоб отримати вдвічі більше, ніж в українських фермерів, у 1 га вкладає приблизно 155 євро (добрива, засоби захисту рослин тощо), а Україна — не більше 14 євро, наводить приклад Лівч. У підсумку в Україні тільки 7,4% земель сільгосппризначення використовують для виробництва культур із високою дохідністю, в ЄС — понад 50%, у Нідерландах і зовсім під 90%.

Зростання інвестицій у технології хоча б на 10%, а також 10%-е зростання врожайності та додаткової вартості, за розрахунками EasyBusiness, сумарно здорожчують землю на 20%. Тобто дорожчатимуть українські гектари не за правом своєї унікальності, а лише пропорційно зростанню інвестицій у кожен акр землі.

Гальмо для інвестицій — відсутність реформ не тільки на земельному ринку, але й у країні взагалі, впевнена Бортич. І це той рідкісний випадок, коли всі один з одним згодні.

Висновок, якого дійшли як ліберальні прихильники земельної реформи, так і консервативні противники: так жити не можна. Мораторій на продаж землі себе зжив. І хоча будь-які необережні дії уряду можуть дорого обійтися країні, бездіяльність коштує ще дорожче.

Автор: Олександр Пасховер 

Новое время, 07 жовтня