Чиста країна

Нещодавно в районній газеті «Новини Придесення» була надрукована стаття «Наше майбутнє в наших руках», в якій головний спеціаліст з охорони навколишнього природного середовища зазначає, що проблеми в сфері поводження з твердими побутовими відходами на території Козелецького району дійсно досягли свого найвищого рівня загострення, і що стан місць видалення твердих побутових відходів становить реальну небезпеку для довкілля та населення, що проживає на прилеглих територіях. Автор звертав увагу на загрози забруднення природних об’єктів, а саме – підземних водоносних горизонтів та поверхневих водойм небезпечними речовинами…
Вдумайтеся, яких масштабів набуває дана проблема в районі! Стихійні звалища лякають кожного свідомого громадянина, сміття на узбіччях дратує, викликаючи почуття сорому і обурення за вчинки несвідомих та байдужих жителів. Саме
тому існує реальна потреба вкотре актуалізувати це питання, адже негативний вплив людини на довкілля набуває загрозливих масштабів, що позначається впершу чергу на здоров’ї наших співгромадян (захворювання дихальних шляхів,
алергії, онкологічні захворювання тощо).
До вашої уваги – інформація про одне із успішних товариств Козелецької громади, яке дбає про природне навколишнє середовище та довкілля, крок за кроком покращуючи не лише благоустрій тих населених пунктів, де воно орендує землі, але й змінює свідомість людей. Мова йде, звичайно, про ТОВ «Агро-Регіон Козелець», директором якого є Катерина Мороз, де роздільному сортуванню сміття приділяється надзвичайно велика увага.
З цього приводу ми поспілкувалися із директором товариства Катериною Мороз, щоб, що називається, з перших вуст почути, як саме в низці населених пунктів Козелеччини реалізовується такий соціальний проект як роздільне сортування сміттєвих відходів.

– Отже, Катерино Анатоліївно, яквзагалі виникла ідея сортування сміття, зважаючи на те, що такий вид надання послуг не є господарською діяльністю вашого підприємства?

– Ідея виникла дуже просто: варто було виїхати в поле і подивитися, як ростуть купи сміття з очевидним «людським фактором». Кілька разівловили таких «господарів» попід полем, примушували забирати накидане, але я добре усвідомлювала, що немає жодної гарантії, що все привезене сюди, не перекочує на сусідське поле. У 2017 році до підприємства вкотрезвернувся один з тепер уже в.о. старости з проханням допомогти розчистити такі завали на території свого населеного пункту. Так і спробували, поставили старі беги, все що можна було розклали на скло та ПЕТпляшки. Відвезли на 5-й кілометр і отрималиперші кошти, на які закупили іграшки для дитячого садочку. А далі все якось само собою пішло: звернулася до інвес-торів Agro-Region, обґрунтувала ідею – і почали працювати в даному напрямку.

– І як, одразу знайшлися охочі займатися цією справою?

– Ну, по-перше, ми не планували це робити в широких масштабах саме тому, що це не наш профіль діяльності. Стар-
тували з Лихоліток та Берлозів – там, де є наші виробничі бази і можливість наглядати за станом збору. Мої основні побоювання базувались на тому, що люди, не бажаючи займатись сортуванням, потягнуть до контейнерів все сміття
гамузом. Власне, так воно й трапилось і, на жаль, така практика іноді продовжується. Але слід розуміти, що свідомість до людей прийде не одразу, а з часом. По-друге, вже зіштовхнувшись із цим питан-ням, я зрозуміла, що проблема не стільки в тому, як зібрати сміття, як у тому, як його вивезти. Зараз в селах, де ми опікуємося вивезенням, очолюване мною підприємство повністю бере на себе дане зобов’язання. А з приводу охочих – маємо
позитивний приклад роботи в цьому напрямку в.о. старости Патютинського старостинського округу Ольги Григорів-
ни Ржаніциної. Тому Патюти в нас уже третій сезон поспіль в лідерах з виручення коштів по сортуванню!

– А в чому полягає проблема з вивезенням сміття?

– Слід сказати, що не всі переробники готові вчасно приїздити власним транспортом за вторинною сировиною, розраховуватися на місці по справедливій вазі та за адекватною ціною. Наступне питання – потрібен об’єм, який ми маємо десь зберігати до вивезення. З самого початку нам такі умови запропонували на Броварській сортувальній станції, з якою ми попрацювали у 2017-2018 роках. У 2019 році ми налагодили співпрацю з приватним сортувальником; при інших рівних умовах ціна за вторсировину майже вдвічі більша, хоча є проблеми з вчасним вивезенням. Але слід взяти до уваги те, що бажаючих стає все більше. Також потрібно враховувати, що для вивантаження контейнера і завантаження машини потрібен навантажувач, а також людина, яка б фізично допомагала це робити.

– Ви плануєте розширення цього проекту, які наступні етапи?

– З 2019 року ми додали ще одну точку збору в Лихолітках за зверненням активних мешканців села, встановили
контейнери в Лемешах та Олексіївщині. До речі, в Лемешах в.о. старости Андрій Миколайович Дубик взяв на себе
організацію збору та вивезення втор-сировини – саме така співпраця планувалася на початку цього проекту. Пла-
нуємо на початку осені передати ще 4 контейнери для цього старостинського округу. Наступні кроки: запустити
челендж навчання по скручуванню ПЕТ-пляшок, здавалося б, дрібничка, але це просто семимильний крок в сортуванні.
Ну і, звичайно ж, будемо раді зверненням громад, де працює ТОВ «Агро-Регіон Козелець», з приводу встановлення кон-
тейнерів і передачі досвіду з організації даного проекту.

– Катерино Анатоліївно, можете назвати плюси цього проекту?

– Як приклад, дані на травень 2019 року: більше 16 тонн вторсировини не лежить по території району! Повірте, цей об’єм важко уявити, особливо при легкості ПЕТпляшки. Це найперший безперечний плюс! Загальна сума виручених коштів за здавання вторинної сировини у 2017-2019 роках складає 19148 грн. Кошти в повному обсязі передаються селам для забезпечення власних потреб. На кінець літа цифри зміняться, бо ми як раз чекаємо на вивезення зібраного обсягу. Звичайно, хочу подякувати активним громадянам, які інформують нас про наповненість контейнерів. Для мене наявність небайдужих людей – це однозначний позитив.

– І насамкінець: що взагалі можна ска-
зати, чи є майбутнє подібних проектів?

– Думаю, найближчі 5 років будемо мати бум переробки. В Україні це не розвинена до кінця сфера діяльності з
одного боку через бюрократичні перепони для інвесторів, з іншого – через усталені стереотипи населення. Відкрита
статистика засвідчує, що переробна промисловість України забезпечена сировиною лише на 1/3, тобто для забезпечення безперебійної роботи 2/3 ще завозиться. Все б нічого, якщо б оцими 2/3 не були вистелені всі наші посадки, а будь-яка канава стає місцем стихійного звалища. Проста річ – в 90% аналізів дощової води вже знайдені мікрочастини
пластику. Вдумайтеся! Я не знаю, про яке майбутнє для дітей ми говоримо, якщо на краю поля ми знаходили гору мішків з пляшечками з-під дитячого харчування, мішків з використаними памперсами. Невже не зрозуміло, що цей
«скарб» дитина, що виросла, передасть своїм онукам в першопочатковому вигляді? Висновок напрошується сам-собою: тільки свідомість людини в цьому питанні може вплинути на її поведінку щодо екологічного стану планети. Чиста країна залежить від кожного з нас!
Підсумовуючи нашу розмову, хочу принагідно додати: не потрібно вимагати від себе сортувати все і одразу – розпочніть з макулатури, скляних і пластикових пляшок. І ви із здивуванням побачите, що згодом сортування стане просто корисною звичкою, яка зробить наш маленький внесок задля допомоги планеті очиститися від бруду й сміття.

Інтерв’ю провела Олеся ЗАБОРА
Новини Придесення
21 серпня 2019