Олександр Гурський: До повномасштабної війни ми на високому рівні працювали зі сторонніми поклажодавцями. Завдяки хорошій ціні на логістику та на зернові була змога не затримувати довго збіжжя на елеваторі. Наразі завдання стали «із зірочкою», десь скоротили роботу з деякими поклажодавцями, але більше почали працювати з «першими посередниками». Завдяки таким домовленостям вирішувалися критичні завдання. Окрім цього, довелося частину зернової продукції зберігати в мішках.
Олександр Гурський: Команда розуміла та розуміє, що під час воєнного стану всі повинні працювати на благо нашої країни. Усі в команді розуміють систему «годинника»: якщо хоч один працівник випадає з роботи, як гвинтик, то він гальмує робочий процес. Тож усі викладаються на 101%.
Працівники елеватора розуміють, що поруч повинні бути люди, які в критичні моменти життя чи робочого процесу простягнуть руку допомоги — не тільки словом, а й ділом, починаючи від директора та закінчуючи прибиральницею.
Олександр Гурський: Це відбувається по-різному, оскільки у кожного своя мотивація до команди та роботи. Для когось це матеріальна мотивація, для когось — нематеріальна, частину людей мотивую соціальним підходом, частину — психологічним. Для молодих працівників дуже добре підходить освітня мотивація. Але все залежить від психотипу людини.
Олександр Гурський: Я раніше любив розв’язувати різні задачі — як складні, так і складніші. Знав зі слів людей, які працювали в цій сфері, що професія багатозадачна, і є змога проявляти та розвивати себе як особистість. Тож вибір був явним.
Олександр Гурський: Цілеспрямованість, націленість на результат, чесність у роботі, підтримку та багато іншого.